Поради вчителям

Колеги, усміхніться!14 ознак того, що Ви учитель.

14 признаков того, что вы учитель:

1. Вы несёте из дома всё, что может вам пригодиться на рабочем месте.

2. Вы приносите в дом массу бесполезного, с точки зрения нормальных людей, ваших родных и близких, которые с опасением наблюдают за тем, как неотвратимо растёт гора макулатуры в вашей квартире.

3. Ваша семья принесена в жертву образованию, она тоже работает с вами, хотя и не числится в штате. Работают, тихо жалея вас, а иные — проклиная школу. 

Участь вашего ребёнка — ждать у кабинета, учительской, дома, ждать терпеливо и молча.

4. Люди, далёкие от образования, не понимают, когда вы говорите о своих 30 детях и 45 родителях.

5. Каждая неформальная встреча с коллегами неизбежно перерастает в мини-педсовет, несмотря на то, что вы всё время клянетесь о школе не говорить.

6. Чужих денег в вашей сумочке всегда больше, чем своих.

7. Вы вскакиваете среди ночи, чтобы записать очередную гениальную идею к завтрашнему уроку.

8. Ваш дом уже задыхается от вазочек и других ненужных безделушек, выбросить которые вам не позволяет совесть — подарки же.

9. С вами здоровается половина района и эта же половина оценивает — как вы, где вы и с кем вы?

10. Вы умеете красить, клеить, забивать гвозди, чинить мебель, работать до утра, уговаривать, прощать, ходить на работу больным и входить в чьё-то положение.

11. Вы не умеете: толково отдыхать, говорить «нет» администрации, проходить мимо книжных прилавков.

12. В вашей жизни в пять раз больше поводов для празднования, чем у    других, — начало учебного года, начало четверти, конец четверти — и в пять раз больше поводов для головной боли — начало учебного года, начало четверти, конец четверти.

13. Покупая сумочку, вы прежде всего смотрите не на её дизайн, а на её вместимость, чтобы туда вмещалось как можно больше тетрадей!

14. Вы никак не можете определиться с 1 сентября — принимать вам поздравления или соболезнования.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі.

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

         Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

         При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

1.     Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

2.     Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

3.     Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

4.     Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

5.     Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

6.     Не принижуйте учнів, не припускайте образ сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

7.     Будьте привітними.

8.     Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

9.      Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;

10.                       Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

11.                       Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

12.                       Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

13.                       Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

 Як тримати себе в руках? Шість рекомендацій дратівливій людині

1. Не впадайте в гнів. Привчіть себе до паузи, що передує спалаху гніву. А під час цієї паузи постарайтеся осмислити ситуацію. В цьому випадку вам встигне прийти в голову думка про те, що спалах не принесе полегшення і може спричинити за собою нові неприємності. Краще за все не упустити можливості розрядки не гнівними словами, а фізичним навантаженням (роботою або вправами). Здорова фізична втома поглине ваш гнів. 2. Іноді потрібно і поступитися. Вперто наполягаючи на своєму, ми часто буваємо схожі на капризних дітей. Бійтеся бути примхливими! Прислухайтеся до точки зору опонента, поважайте її і з достатньою часткою самокритичності ставтеся до свого погляду на проблему. Розумні поступки не лише корисні для справи, а й викликають повагу оточуючих. 3. Не можна бути досконалістю абсолютно в усьому. Намагайтеся, перш за все, відмінно виконувати свою роботу і те, до чого ви дійсно маєте покликання. Для почуття задоволеності інколи досить мати успіхи в одній-двох областях, а решта хай буде не нижче оптимального рівня. 4. Навчіться на час відволікатися від своїх турбот. Як би не були серйозні проблеми, прагніть час від часу позбавлятися від тягаря важких думок, відволікатися якими-небудь насущними турботами по роботі або по будинку. Постарайтеся не заразити своїм поганим настроєм оточуючих вас людей, інакше ваше "не в дусі" повертатиметься до вас по колу. Будьте розумні і тактовні! Дуже погане враження справляє людина, яка будь-яку свою неприємність перетворює на світову проблему. 5. Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами. Висповідатися доброзичливій і розсудливій людині про те, що вас мучить - означає принести собі полегшення. Поради вашого співрозмовника можуть навіть не мати великого практичного значення, важливе його співчуття, участь, щира зацікавленість. 6. Не пред'являйте надмірних вимог. Той, хто занадто багато очікує від оточуючих, постійно відчуває роздратування від того, що оточуючі не відповідають його очікуванням. Це велика помилка: постійною критикою не зробити оточуючих зручними для вас. Намагайтеся бачити в людях гідності, а в спілкуванні спирайтеся на ці якості. Тоді в один прекрасний день ви виявите, що оточуючі "перевиховалися" і цілком влаштовують вас. Сподіваюся, ці нескладні і цілком застосовні на практиці "хитрощі" допоможуть тим, хто дійсно поважає себе та інших людей.

Що робити, якщо дитина не хоче вчитися у школі?

     У кожній сім’ї, де росте дитина, настає відповідальний момент переходу до самостійного життя. Малюк стає не просто улюбленою донечкою чи синочком, а школярем. 

      Шестирічні першокласники потребують до себе підвищеної уваги як з боку батьків, так і педагогів. Їх підготовка до навчання у школі має починатися ще задовго до першого вересня. Добре, якщо перші розмови про школу та навчання починаються за рік-два до нього. Тим самим ви зможете сформувати у свого малюка мотиваційну готовність до навчання, головним завданням якої є усвідомлене бажання вчитися, розвиватися та вдосконалюватися. У дитини з’являється можливість поступового переходу від одного виду діяльності до іншого. Батькам необхідно якомога більше знати про особливості свого малюка у шестирічному віці.

Навчання — як гра
Звісно, головною умовою вступу до школи є фізіологічна сформованість дитячого організму. Тому перш за все обов’язково порадьтеся з лікарем, чи зможе дитина осилити нову для неї діяльність і чи не вплине це на її здоров’я. Якщо виникатимуть певні ускладнення, то, можливо, вам доведеться перенести початок навчання на наступний рік. Зараз існує багато різної літератури з цього приводу, але кожна дитина — індивідуальність, тому варто брати до уваги те, що стосується саме вашої дитини.

Та скільки б відмінностей не існувало, треба знати, що у шестирічок головною діяльністю є ігрова. І тільки з часом вона змінюватиметься на навчальну. Якщо правильно організувати навчання у формі гри, то дитині буде набагато легше пристосуватися до нового середовища. Саме через гру дитина навчається жити і вирішувати усі свої труднощі. Важливо знати, що діти цього віку в більшості випадків залишаються дошкільниками, їхня нервова система ще недостатньо зміцніла і може перевтомлюватися від постійного навантаження. Але саме цей вік є чутливим для навчання грамоти і засвоєння нових правил поведінки.
Успішна адаптація до навчання і перебування у школі залежить суто від індивідуальних особливостей дитини. Вона може тривати по-різному — від двох тижнів до двох-трьох місяців. В окремих випадках буває й так, що дитина упродовж усього навчального року звикає до нового середовища. Набагато легше пристосовуватися до класу дітям, які відвідували дитячий садок. Вони вже звикли до занять і вміють спілкуватися з однолітками.
Так званим “домашнім дітям” звикати важче. Їм необхідно приділяти більше уваги — розмовляти, заспокоювати, пояснювати. Клас, вчителька, урок, однокласники — для них ці поняття незнайомі. В оточенні своєї сім’ї вони отримували багато уваги на свою адресу і тому можуть не розуміти того, що вчителька не має такої змоги. Це може знижувати їх ініціативність, або навпаки. Такі діти привертатимуть до себе увагу в інший спосіб. Тому наберіться терпіння і разом долайте труднощі. І лише наприкінці першого року навчання ви побачите, що ваш малюк став справжнім учнем.
Не забудьте про їжу
Не менш важливою є не тільки підготовка, а й організація навчальної діяльності. Батькам майбутніх першокласників необхідно відвідати школу ще до початку навчання. Ознайомитися зі шкільним режимом, поговорити з учителем. Важливо, щоб навчання першокласників проводилося у першу половину дня. Якщо у вашої дитини є якісь певні особливості, треба повідомити про це заздалегідь, щоб надалі уникнути непорозумінь. Обов’язково залиште свої координати. Обміняйтеся номерами телефонів, повідомте свою точну адресу. Розкажіть, як буде зручно вас знайти у разі нагальної потреби.
Вашій дитині у цьому віці особливо необхідно почуватися впевнено, адже її оточують малознайомі люди. Тому вам треба своєчасно приводити і забирати її зі школи. Крім зошитів, книжок і ручок, у портфелі дитини обов’язково має бути їжа. Навіть за умови того, що у школі дітей годуватимуть у їдальні. Це може бути печиво, фрукти, булочки, сік. Ні в якому разі не давайте чипсів, сухариків, газованих напоїв та інших, шкідливих для здоров’я продуктів.
Певних зусиль вимагатиме й виконання домашніх завдань. Поговоріть про це з учителем. Дитина не повинна бути перевантажена надмірно, але зовсім звільняти її від домашніх завдань не треба. У такому разі у неї вироблятиметься звичка ігнорувати обов’язкові вказівки

 РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.
• Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати “портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.
• Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
• Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1.     Підхоплюйте думки учнів й оцінюйте їх одразу, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо.

2.     Підкреслюйте інтерес дітей до нового.

3.     Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

4.     Вчіть дітей систематичної самооцінки кожної думки. Ніколи не відкидай її.

5.     Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6.     Культивуйте творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

7.     Учіть дітей цінувати власні та чужі думки.

8.     Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, цьому необхідному запобігати. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, й розвивати у нього терпимість та впевненість.

9.     Пропонуйте цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

10.                       Розсіюйте страх у талановитих дітей.

11.                       Стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів, самостійність. Пілкидайте проекти, як можуть захоплювати.

12.                       Створюйте  проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

13.                       Створюйте в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з’являється в таких моментах.

14.                       Допомагайте оволодівати технічними засобами для записів.

15.                       Розвивайте критичне сприйняття дійсності.

16.                       Вчіть  доводити починання до логічного завершення.

17.                       Впливайте особистим прикладом.

18.                       Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давайне завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

19.                       Залучайте до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюйте ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

20.                       Використовуйте творчу діяльність вихованців під час проведення різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

21.                       Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюйте розвиваючі ситуації.

22.                       Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте та стимулюйте активність, ініціативу, пошук.

23.                       Не бійтеся вибачитися, якщо ви не мали рації. Ваш авторитет в очах учнів тільки підвищиться. Будьте терплячими і до їхніх помилок.

24.                       Пам’ятайте, що учень – «…це не посудина, яку потрібно наповнювати, а факел, який треба запалити» (К.Д.Ушинський).

• Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
• Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ КЛАСОВОДА

Золоті правила класовода.

1.Учитель має викликати любов і повагу школярів до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, у стосунках з учнями чесний і відвертий.

2.Учителю не слід мати "любимчиків". Дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим.

3.Він має бути веселим, жартами підтримувати учнів, створювати позитивну атмосферу.

 4.Педагога має правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву. 5.Учителю слід завжди бути доброзичливим. У дитині немає нічого такого, щоб вимагало жорстокості. Зло перемагають добром, любов'ю. Учитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в ній добро власними вчинками, і дитина відповість тим самим.

6.Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною учням завжди цікаво.

7.Завдання вчителя як особистості "знайти себе в собі" й допомогти дітям зробити те саме.

8.Учитель має володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, уміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги. Не можна обговорювати поганих вчинків привселюдно. Самоповага народжується із радощів за себе, за свій успіх.

9.Класоводу необхідно створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам'ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватись.

 10.Педагогу слід мати гаряче серце й холодний розум, щоб не допустити поспішних. непродуманих рішень; не залежати від настрою.

11.Учителю потрібно дорожити довір"ям дитини, любити її, захищати, поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог має берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.

12.Класоводу необхідно виховувати в дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом з батьками слід працювати над тим, щоб дитина сама себе обслуговувала. Діти мають розуміти, що навчання в школі – це їхня найважливіша робота. Учитель – це той, хто володіє найбільшою педагогічною майстерністю, постійно пробуджує в юному серці бажання бути хорошим, бажання стати сьогодні кращим, ніж учора, почуття самоповаги.

 Заходи, які здійснює класовод Щоденно.

 - З'ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у класному журналі.

- Бесіди з учнями, які запізнюються.

 - Організація чергування по класу.

 - Індивідуальна робота з учнями.

- Контроль зовнішнього вигляду школярів.

 - Організація харчування дітей. Щотижня. - Проведення виховних годин.

- Перевірка щоденників

- Проведення заходів у класі за планом роботи.

- Робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського самоврядування.

 - Контроль за виконанням доручень.

- Організація придбання території пришкільної ділянки.

- Робота з батьками.

- Робота з вчителями, які працюють у класі.

- Зустріч зі шкільним лікарем (медсестрою), отримання довідок про хвороби учнів.

Щомісяця.

 - Проведення класних зборів.

- Проведення бесіди з безпеки життєдіяльності.

 - Організація чергування класу по школі.

 - Відвідування уроків учителів-предметників у своєму класі.

- Тестування, анкетування учнів з метою вивчення їхніх індивідуальних особливостей та аналізу розвитку учнівського колективу.

- Контроль за станом підручників.

- Зустрічі з батьківським активом.

- Відвідування учнів удома.

Один раз на семестр.

- Оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту.

 - Заповнення табелів успішності та видання їх учням.

- Проведення батьківських зборів.

- Участь у роботі семінару, методичного об'єднання класних керівників.

- Аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи.

 - Складання плану роботи на канікули.

Один раз на рік.

- Аналіз та складання плану виховної роботи.

- Проведення відкритого виховного заходу.

- Оформлення особових справ учнів.

- Статистичні відомості про клас ( на 5 вересня).

- Робота з підручниками ( видача на початку навчального року та повернення в бібліотеку наприкінці року).

- Написання характеристик ( за необхідності).